 |
 |
Існує переказ про те, що полинь «виросла у сліді змію, що звивався, коли той покидав рай», а «Одкровення» Іоанна Богослова оповідає про те, що після того, як відімкнеться сьома печатка, з неба упаде гірка Зірка. «Ім’я цієї Зірки «полинь».
Що таке абсент (absinth)? Один із найміцніших алкогольних напоїв. Навколо ідеї абсенту склалася особлива міфологія. У самого цього слова є якийсь дивний відгук. Так і здається, що це не алкогольний напій, а щось на зразок амаранту, квітки, що не в’яне і символізує безсмертя.
Народився він у Швейцарії наприкінці XVIII сторіччя, як тонік, аперитив. Деякі дослідники називають датою його виникнення 1792 рік, історія оповідає, що його винайшов лікар П’єр Ордінер. Будучи монархістом, він втік від Французької революції і оселився у швейцарському селищі Куве. Тут він, згідно переказу, знайшов дику полинь, створив свій особливий рецепт, і його напій швидко завоював велику популярність в окрузі. Коли Ордінер помер, у 1821 році, цей надзвичайно міцний алкогольний напій вже називали «Зеленою Феєю», і в тих місцях він вважався таким, що тонізує. У середині XIX він став міцно асоціюватися з французькою колоніальною армією в Алжирі. Чарка абсенту стала респектабельною і майже повсюдною буржуазною звичкою у пишні часи Другої імперії, його стали пов’язувати з поетами, художниками, взагалі з богемою. Респектабельний буржуазний звичай пити абсент став практично повсюдним. Тоді вважалося, що абсент покращує апетит перед вечерею. Час між п’ятьма та сьома годинами вечору називався «Зеленою годиною», і в цю пору запах абсенту носився у передвечірньому повітрі бульварів. Пиття абсенту було приємним і ритуальним способом закінчити день і перейти до вечірнього настрою. Абсент асоціювався з натхненням, зі свободою і став символом французького декадансу; саме це слово викликає думки про інтригу, ейфорію, еротизм та декадентську чуттєвість.
У 1859 році Едуард Мане написав свою відому картину „Любитель абсенту”, котра зберігається до сьогодні у копенгагенський Нової гліптотеці Карлсберга. У 1865 році подібний витвір, який увійшов до мирової класики, був написаний бельгійцем Фелісьєном Ропсом, а у 1876 році великий Дега використав ту саму тему в своєму витворі „Абсент”.
Не оминули абсент своєю увагою Бодлер, Верлен, Золя, Ван Гог, Тулуз-Лотрек, Модільяні, Віктор Гюго, як правило починаючи і закінчуючи день чаркою „Зеленої феї” в одному з кафе Монпарнаса. Розповідають, що Анрі де Тулуз-Лотрек, не в змозі винести навіть термінову розлуку з улюбленим напоєм, носив його з собою у спеціальній фляжці, яка була вбудована у трость.
Якось навесні 1914 року Пікассо зробив воскову скульптуру бокалу абсенту. Не визнаючи звичайні форми, художник відкрив одну з його стінок, щоб абсент міг литися, подібно до фонтану, у басейн, а сам бокал зробив у формі деформованої голови людини: стінка, що відкривається – око, що повторюється на протилежній закритій стороні „лиця”, крупний ніс і велика верхня губа, добре підкреслюючи рух абсенту до басейна нижньої губи. Конічна нижня частина бокала – шия. Верхня частина голови відкрита й доповнена „шляпою” у вигляді срібної перфорованої ложки з бронзовим шматочком цукру. З моделі цієї скульптури було зроблено шість бронзових копій, які Пікассо розписав по різному. Скоріш за все, художник намагався пояснити дію цього напою на розум й показати, що відбувається в голові героїні його видатного витвору, написаного й 1901 році („Любителька абсенту” можна побачити у залі імпресіоністів, на третьому поверсі Ермітажу) .
ТАЄМНИЦЯ АБСЕНТУ
Але всі, хто пив абсент, кажуть, що сп’яніння їм не схоже на алкогольне. Що ж додає позитивні відчуття, котрі і зробили абсент рідкісним явищем у культурі людства?
Чіткого наукового пояснення цьому поки не існує. Спробуємо хоча б приблизно розібратися самі. До складу абсенту входять рослини, що широко застосовуються у фармакології, що й зрозуміло, бо він розроблявся як лікарський препарат.
Деякі з трав, які входять до складу напою, самі мають психотропну дію. Психоделічні якості
властиві мускатному горіху, який іноді теж застосовується для виготовлення абсенту.
Сп’яніння від абсенту – це поєднання дій речовин, які знаходяться відразу в декількох рослинах, які входять до його складу. Але ці речовини з рослин потравляють до абсенту шляхом мацерації, тому їх вміст настільки малий, що загрози для здоров’я він не несе, як не викликає і звикання. Простіше кажучи – щоб отримати помітний ефект від абсенту, треба його випити дуже багато, біля 4 літрів одночасно. Але кількість спирту у такій кількості абсенту у десяток разів перевищує критичну для людини дозу. Людина просто не зможе стільки випити – вона впаде під стіл від алкогольного сп’яніння значно раніше... Таємниця абсенту є в тому, що він дарує надзвичайні відчуття, якщо його пити в поміркованих дозах.
Сучасний абсент можна розділити на дві групи: анісовий і полинний.
Анісовий має ярко виражений смак і аромат анісу і бадьяну, каламутніє при контакті з водою, практично не містить полині і туйону.
Полинний абсент має гіркоту на смак, яка підсилюється у післясмаці, майже не каламутніє при додаванні води, містить багато полині і достатньо туйону.
Міфи й правда про абсент:
Міф №1 : Абсент повинен мати міцність 70%.
Правда: класичний абсент мав міцність від 50 до 90% в залежності від бажання виробників.
Міф№2: Абсент обов’язково повинен сильно каламутніти при контакті з водою.
Правда: ступінь помутніння абсенту пов’язаний з кількістю анісу і бадьяну у напої (основні інгредієнти італійської самбуки, грецької узо, турецької раки). |
|
|
